Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання ринку послуг автомобільного транспорту в Україні з метою приведення їх у відповідність з актом Європейського Союзу

Номер, дата реєстрації:4560 від 30.12.2020Сесія реєстрації:4 сесія IX скликанняРедакція законопроекту:ОсновнийРубрика законопроекту:Галузевий розвитокСуб’єкт права законодавчої ініціативи:Кабінет Міністрів УкраїниІніціатор(и) законопроекту:Шмигаль Денис Анатолійович Кабінет Міністрів УкраїниГоловний комітет:Кісєль Ю.Г. Комітет з питань транспорту та інфраструктуриІнші комітети:Наталуха Д.А. Комітет з питань економічного розвиткуКрячко М.В. Комітет з питань цифрової трансформаціїМонастирський Д.А. Комітет з питань правоохоронної діяльностіКостін А.Є. Комітет з питань правової політикиАрістов Ю.Ю. Комітет з питань бюджетуРадіна А.О. Комітет з питань антикорупційної політикиКлимпуш-Цинцадзе І.О. Комітет з питань інтеграції України з Європейським Союзом.

ПРОЕКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

Д. ШМИГАЛЬ

“     ”                     2020 р.

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо врегулювання ринку послуг автомобільного
транспорту в Україні з метою приведення їх у відповідність
з актом Європейського Союзу
__________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України “Про автомобільний транспорт” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 1:

доповнити частину з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

“бездоганна ділова репутація здобувача ліцензії, автомобільного перевізника та менеджера (управителя) з перевезень (далі — бездоганна ділова репутація) — сукупність підтвердженої інформації про здобувача ліцензії, автомобільного перевізника та менеджера (управителя) з перевезень щодо відповідності їх діяльності вимогам законодавства;

Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті — інформаційно-телекомунікаційна система, що становить сукупність програмно-інформаційних комплексів, автоматизованих систем, реєстрів, програмно-технічних та технічних засобів телекомунікації з метою надання послуг у сфері безпеки на наземному транспорті;

електронний кабінет перевізника — електронна система, створена для забезпечення взаємодії між перевізниками та державними органами з питань реалізації їх прав та обов’язків, передбачених законодавством;

менеджер (управитель) з перевезень — фізична особа, яка має достатній рівень професійної компетентності щодо організації надання послуг автомобільного транспорту, який підтверджується дійсним свідоцтвом професійної компетентності;

навчальний центр підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів — суб’єкт господарювання, визначений для здійснення навчання та проведення перевірки рівня професійної компетентності (кваліфікації) керівників і спеціалістів, діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту;

належний фінансовий стан — платоспроможність автомобільного перевізника, здобувача ліцензії, що забезпечена основними засобами та оборотними активами для створення та функціонування підприємства;

професійна компетентність — це динамічна комбінація знань, умінь та навичок, що визначає здатність менеджера (управителя) з перевезень автомобільного перевізника успішно здійснювати, відповідати за організацію діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів та постійно контролювати таку діяльність;

свідоцтво професійної компетентності — документ установленого зразка, який видається навчальним центром з підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, що підтверджує достатній рівень професійної компетентності (кваліфікації) менеджера (управителя) з перевезень;

службове приміщення — нежитлове приміщення, пристосоване для постійного зберігання документів стосовно умов провадження та організації господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів, яке знаходиться на території України;”;

абзац сімнадцятий викласти в такій редакції:

“автомобільний перевізник — суб’єкт господарювання, який здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами та має ліцензію на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом;”;

абзац двадцять сьомий виключити;

2) частину п’ятнадцяту статті 6 виключити;

3) статтю 9 викласти в такій редакції:

“Стаття 9. Ліцензування на автомобільному транспорті

Господарська діяльність з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом здійснюється на підставі ліцензії.

Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є:

сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг;

підвищення ефективності використання транспортних засобів;

створення конкурентного середовища;

захист прав споживачів та ринку послуг;

забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;

забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів, пристосованих для перевезення пасажирів, в тому числі тих, які рухаються в кріслах колісних, мають порушення зору та слуху;

забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування.

Ліцензія на міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, у тому числі небезпечних вантажів та небезпечних відходів, надає право автомобільному перевізнику здійснювати внутрішні перевезення пасажирів та/або вантажів.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом визначаються відповідно до вимог Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” з урахуванням норм цього Закону.”;

4) доповнити Закон статтями 91—94 такого змісту:

“Стаття 91. Ділова репутація

Автомобільний перевізник, здобувач ліцензії у випадках, визначених цим Законом, а також менеджер (управитель) з перевезень повинні мати бездоганну ділову репутацію.

Бездоганна ділова репутація втрачається особою у разі не знятої або непогашеної судимості за вчинення кримінальних правопорушень та підданою адміністративному стягненню за правопорушення, перелік яких визначений порядком втрати або відновлення бездоганної ділової репутації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, ухвалює рішення про втрату або відновлення автомобільним перевізником, менеджером (управителем) з перевезень бездоганної ділової репутації відповідно до порядку втрати або відновлення бездоганної ділової репутації.

Порядок втрати або відновлення бездоганної ділової репутації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відомості про скоєні порушення законодавства автомобільним перевізником, менеджером (управителем) з перевезень автомобільного перевізника, перелік яких визначено у порядку втрати або відновлення бездоганної ділової репутації, вносяться до Єдиного комплексу інформаційних систем безпеки автомобільного транспорту.

Стаття 92. Належний фінансовий стан

Автомобільний перевізник, здобувач ліцензії у випадках, визначених цим Законом, повинен мати належний фінансовий стан.

Сума основних засобів та оборотних активів за останній звітний фінансовий рік на підтвердження належного фінансового стану автомобільного перевізника, здобувача ліцензії визначається ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільний перевізник, здобувач ліцензії може підтвердити свій належний фінансовий стан шляхом надання банківської гарантії, договору страхування професійної відповідальності на суму і строк дії не менше ніж передбачено ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Документи, що надаються автомобільним перевізником, здобувачем ліцензії на підтвердження належного фінансового стану, визначаються ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом з урахуванням норм цього Закону.

Стаття 93. Професійна компетентність

Автомобільний перевізник, здобувач ліцензії у випадках, визначених цим Законом, вважається таким, що має професійну компетентність, за наявності у його менеджера (управителя) з перевезень дійсного свідоцтва професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень.

Свідоцтво професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень видається строком на 10 років після складання іспиту в навчальних центрах підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

У разі припинення дії документів на підтвердження професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень автомобільний перевізник протягом 10 робочих днів має забезпечити відновлення професійної компетентності шляхом залучення менеджера (управителя) з перевезень з дійсним свідоцтвом професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень.

У разі незалучення такого менеджера (управителя) з перевезень в зазначений термін центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, протягом 10 робочих днів з моменту закінчення терміну, встановленого частиною третьою цієї статті, приймає рішення про проведення перевірки додержання цим автомобільним перевізником ліцензійних умов.

Стаття 94. Порядок ведення Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті

Ведення Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Порядок ведення Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням норм цього Закону, законів України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про захист персональних даних”, “Про інформацію”, “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг”.

Доступ до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті автомобільному перевізнику надається в електронній формі через електронний кабінет перевізника із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

Порядок функціонування, введення електронного кабінету перевізника визначається Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону орган ліцензування отримує відомості та користується даними реєстрів, які ведуть: центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику; центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку; центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.”;

5) абзац п’ятий частини другої статті 30 викласти в такій редакції:

“здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду;”;

6) статтю 34 викласти в такій редакції:

“Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника

Автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

використовувати на маршруті транспортні засоби, пристосовані для перевезення пасажирів, в тому числі тих, які рухаються в кріслах колісних, мають порушення зору та слуху, у кількості та згідно з етапністю, визначеними Кабінетом Міністрів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення періодичного медичного огляду стану здоров’я водіїв;

організувати проведення початкового та періодичного навчання водіїв, в тому числі з питань супроводу осіб з інвалідністю під час посадки в транспортний засіб і висадки з них, згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та/або вантажів.

Автомобільний перевізник зобов’язаний надавати безперешкодний доступ до службового приміщення та документів, які зберігаються у такому приміщенні, особам, уповноваженим на здійснення заходів державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті.”;

7) доповнити Закон новими статтями 341 і 342 такого змісту:

“Стаття 341. Менеджер (управитель) з перевезень

Менеджер (управитель) з перевезень повинен мати бездоганну ділову репутацію та достатній рівень професійної компетентності, який підтверджується дійсним свідоцтвом професійної компетентності.

Менеджером (управителем) з перевезень може бути працівник автомобільного перевізника чи власник (співвласник) автомобільного перевізника або фізична особа, призначена автомобільним перевізником на умовах договору відповідно до законодавства.

Менеджер (управитель) з перевезень здійснює організацію діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів, відповідає за неї та постійно контролює таку діяльність.

Менеджер (управитель) з перевезень може здійснювати та відповідати за організацію діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів одночасно не більш ніж чотирма автомобільними перевізниками із загальною максимальною кількістю автомобільних транспортних засобів, що не перевищує 50 одиниць.

Менеджер (управитель) з перевезень діє в інтересах автомобільного перевізника, виконує покладені на нього обов’язки та реалізовує свої права особисто, несе за це відповідальність відповідно до договору та законодавства.

На підставі рішення про втрату бездоганної ділової репутації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, анулює свідоцтво професійної компетенції менеджера (управителя) з перевезень відповідно до порядку підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту.

У випадку втрати менеджером (управителем) з перевезень бездоганної ділової репутації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення вносить відомості про втрату бездоганної ділової репутації до Єдиного комплексу інформаційних систем безпеки автомобільного транспорту та інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, про необхідність анулювання свідоцтва професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень.

Автомобільний перевізник або менеджер (управитель) з перевезень за умови сплати усіх адміністративних та адміністративно-господарських штрафів, накладених на автомобільного перевізника та його водіїв, може вжити заходи щодо відновлення бездоганної ділової репутації, перелік яких визначено в порядку втрати або відновлення бездоганної ділової репутації.

Стаття 342. Перевірка рівня професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень

Перевірка рівня професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень здійснюється у навчальних центрах з підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Вимоги до навчальних центрів з підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, процедура їх визначення та порядок підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.”;

8) частину другу статті 53 виключити;

9) статтю 59 викласти в такій редакції:

“Стаття 59. Міжнародний автомобільний перевізник
пасажирів та/або вантажів

Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов’язкового страхування, передбачені законодавством України.

Нерезиденти України, які здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) перевезення пасажирів у міжнародному сполученні по території України, повинні забезпечити необхідні режими праці і відпочинку водіїв, контроль стану їх здоров’я, а також контроль технічного, санітарного та екологічного стану автобуса перед виїздом на маршрут.

Право на здійснення міжнародних перевезень пасажирів транспортними засобами надається водіям, яким виповнився 21 рік.

Право на керування автобусами на міжнародних маршрутах мають водії, які останні три роки працюють водіями автобусів.”.

10) у тексті Закону слова “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті” у всіх відмінках замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті” у відповідному відмінку.

2. У частині першій статті 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 4, ст. 40, № 51, ст. 833):

1) пункт 24  викласти в такій редакції:

“24) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, залізничним та повітряним транспортом;”;

2) доповнити статтю пунктом 241 такого змісту:

“241) перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом за такими видами:

внутрішні перевезення пасажирів автобусами;

внутрішні перевезення пасажирів на таксі;

внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

внутрішні перевезення вантажів;

внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів;

міжнародні перевезення пасажирів автобусами;

міжнародні перевезення пасажирів на таксі;

міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

міжнародні перевезення вантажів;

міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів.”.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Ліцензія на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, вантажів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, що є чинною на момент прийняття змін до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом, залишається чинною за умови надання у строк протягом одного року органу ліцензування документів на підтвердження автомобільним перевізником належного фінансового стану, свідоцтва професійної компетентності.

3. Автомобільний перевізник, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним транспортом на день набрання чинності цим Законом, вважатиметься таким, що має бездоганну ділову репутацію.

4. Автомобільний перевізник, що має документально підтверджений досвід управління діяльністю з перевезення пасажирів та/або вантажів протягом 10 років на день набрання чинності цим Законом, отримує свідоцтво професійної компетентності менеджера (управителя) з перевезень без складання іспитів.

5. Свідоцтва професійної компетенції менеджера (управителя) з перевезень, які видані та є дійсними на день набрання чинності цим Законом, продовжують діяти до закінчення терміну їх дії, але не більше ніж 10 років.

6. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

              Голова
Верховної Ради України